Про смерть побратима повідомили у Першому добровольчому мобільному шпиталі імені Миколи Пирогова. Вчора пішов у засвіти наш побратим Сергій Маестро. Один з тих, хто створював ПДМШ вісім років тому. Він от-от мав повернутись до нас на фронт, але доля вирішила по-іншому…”, – йдеться у дописі шпиталя в Facebook.
Як пише місцеве видання “РІО Бердичів”, Сергій ненадовго приїхав додому, до родини, і вже незабаром мав знову повертатись на фронт, як в ні у двоповерховому приватному будинку, де жила сім’я, спалахнула пожежа. Як інформують у ДСНС, господар увечері розтопив встановлену на першому поверсі буржуйку, металевий димар якої вивів у димовий канал каміну, що мав пошкодження. Сім’я спала на другому поверсі.
Посеред ночі Сергій розбудив дружину та сказав, що у будинку пожежа, шляхи на перший поверх через сходи були вже відрізані. А у сусідній кімнаті перебували двоє дітей. Жінка з 12-рчним сином встигла вибратися із задимленої оселі, стрибнувши з балкона на авто. Сергій же кинувся шукати 9-річну доньку, яку серед диму не могли одразу знайти. Загиблих батька та доньку рятувальники знайшли в різних місцях будинку.
Як пише місцеве видання, останні роки сім’я Грабарчуків жила в збудованому на місці дідового обійстя будинку в селі Озадівка. “Тут діти ходили до школи, тут їх знали і любили всі односельці. Тож звістка про страшну трагедію сколихнула вчора все село”.
Сергій до 2014 року був успішним підприємцем, мав хобі – пілотування маленьких літаків, але від початку російської агресії став волонтером та учасником найбільшої добровольчої медичної місії “Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова”.
На сторінці цього шпиталю опублікували відеоінтерв’ю Сергія, яке він давав зовсім недавно. Чоловік пройшов бойове хрещення у Дебальцевому, а останнім часом працював у недавно звільненому Лимані на Донеччині.
“Я літаю, я приватний пілот, і так уже сталося, що це асоціюється у нас із фільмом “У бій ідуть одні старики”, – розповідав Сергій, як отримав у 2014 році позивний “Маестро”, такий, як і в персонажа з відомого радянського кіно.
Також чоловік розповів, що коли на війні у нього запитували, як справи, він завжди відповідав: “Живий”. “У це одне слово я завжди вкладав набагато більше”, – говорив Сергій.
“Ти так любив небо… Лети, лети високо, вільний пташе! І до зустрічі на небесах!”, – написали у соцмережі його побратими із шпиталю.
